Василь Симоненко

(1935-1963)

Поет-шістдесятник

«витязь молодої української поезії»

Народився 8 січня 1935р. у с. Біївцях на Полтавщині в селянській родині.

У три роки почав опановувати грамоту, у п’ять написав першого віршика.

Після закінчення десятирічки у с. Тарандиці протягом 1952-1957рр. навчався на факультеті журналістики Київського державного університету.

Після закінчення навчання одружується на черкащанці Людмилі Півторадня.

Працює журналістом у редакції газет «Черкаська правда» й «Молодь Черкащини».

На початку 60-х стає активним членом Клубу творчої молоді. Потрапляє під нагляд КДБ.

1962р. з’являється його перша збірка «Тиша і грім».

Улітку 1962р. міліціонери заарештували та жорстоко побили його. Відмовлялися друкувати твори, друзі відвернулися.

Восени 1962р. починає щоденник «Окрайці думок».

На початку вересня 1963р. ліг у лікарню із раком нирок.

У ніч з 13 на 14 грудня 1963р. помер.

 

Шістдесятники - молоде творче покоління 1960-х років, яке сформувалося в період засудження сталінізму, "відлиги" радянського режиму та реабілітації (часткової) представників (деяких) "розстріляного відродження".

 

На початку виникнувши як культурницький рух ("Пролісок" у Львові, 1961 рік; Клуб творчої молоді в Києві, 1959 рік), невдовзі це явище набуло загальнонаціонального значення, переросло на опозицію до влади.

 Проявилося воно найповніше в літературі, яка зазнала оновлення художніх форм. Подіями того періоду стали дебюти В. Голобородька, І. Драча, В. Симоненка, М. Вінграновського. Не обмежується одним десятиліттям творче покоління шістдесятників.

Автори, що прийшли в літературу в 1950-х роках, теж належать до них (Л. Костенко, Д. Павличко). Також до шістдесятників відносяться творці, які на межі 1960 - 1970-х років розкрили можливості свого таланту (Б. Олійник). Стосується термін "шістдесятники" і прозаїків (І. Дзюба, Гр. Тютюнник, Є. Гуцало).